«Минуло три місяці, а я не можу забути смак ізраїльського фініка», – каже ведучий проєкту «Країна на смак» Тимур Мірошниченко. Далі – про закулісся міжнародного шоу, про те, яких змій любить їсти Тимур і про те, хто все ж таки кращий кухар – чоловік чи жінка.
С 8 березня в ефір телеканалу UA: ПЕРШИЙ повертається міжнародне кулінарне реаліті-шоу «Країна на смак».
У кожному сезоні 5 учасників з різних країн збираються в студії-кухні. По черзі вони готують вечори в національному стилі, прикрашають студію і приймають гостей. Конкуренти виставляють оцінки за кожен вечір, і в кінці шоу визначається переможець – той, чий вечір, на думку суперників, був найкращим!
Сьогодні ми поговоримо з ведучим реаліті-шоу Тимуром Мірошниченком.
Давай почнемо з того, що ти отримав пропозицію вести кулінарне шоу – як відреагував?
Я прекрасно відреагував, тому що, по-перше – я дуже люблю їжу (сміється). По-друге, я для себе провів таку паралель, що це таке кулінарне Євробачення – тобто те, що для мене дуже близько (Тимур багато років веде і коментує Євробачення і проєкти, пов’язані з ним – прим.ред.). Власне, схожого чимало: багато країн, які представляють свою культуру, кухню, менталітет, різне бачення одних і тих же ситуацій. Тому я не вагався, відразу сказав – так, звісно, з задоволенням!
«Країна на смак» – це чисто кулінарне шоу? Чи не зовсім?
Так, це кулінарне шоу, тому що національна їжа різних країн – це лейтмотив всього проєкту. Але це далеко не єдине, що є в шоу! Учасник повинен не просто приготувати вечерю, а повністю відтворити дух своєї країни: за допомогою інтер’єру в національному стилі, розваг для гостей, подарунків і всього що прийде йому в голову. Але, крім того, це ще й реаліті-шоу. Інтриги, стосунки, непорозуміння – за цим спостерігати не менш цікаво, ніж за приготуванням національних страв. Тобто, я б виділив три складові: кухня, культура і стосунки між людьми.
Твоя роль як ведучого в шоу була яка? Допомагати? Чи заважати?
І те, і інше! Учасникам відводиться 90 хвилин на все: і оформити інтер’єр, і зробити прапор країни з, іноді, зовсім несподіваних матеріалів, і приготувати кілька національних страв на досить велику компанію. Тому, півтори години – це відверто мало.
І, якраз коли конкурсанти входили в азарт і нічого не встигали, з’являвся я зі своїми питаннями, тому… вони мене трохи ненавиділи. Але з любов’ю (сміється).
Я не міг їм допомагати, але іноді не витримував. Наприклад, коли доросла жінка з Ізраїлю тягнула якусь важку скриню чи стіл, я просто не зміг втриматися на місці! Ну, і такий момент був не один.
Хто з учасників запам’ятався тобі найбільше?
Мене найбільше вразили далекі й екзотичні для нас країни. Наприклад, Монголія і її представниця Баггі. У них дуже відрізняється процес приготування їжі. В одній зі страв вона взагалі використовувала каміння! Те, що для них норма і повсякденність – нас дивувало на кожному кроці.
Інтриги, закоханості, суперництво – таке було на кухні проєкту?
Так, звісно! Без цього не проходить жодне реаліті-шоу, а “Країна на смак” справжнє реаліті, хоч тут і готували їжу.
І всі ці стосунки між людьми виникають не тому, що для цього щось спеціально роблять продюсери чи редактори, а тому що коли люди опиняються в закритому просторі і з ними відбувається щось нове і несподіване, вони просто не можуть стримувати свої емоції.
Була запекла боротьба за перемогу? Чи більшість приїхала просто представити країну?
Боротьба була ого-го! Звісно, всі приїхали показати культуру своєї країни, але звання найкращого господаря для учасників було дуже важливим! Тим більше, їм було за що боротися – переможець кожного сезону отримував подорож на двох у будь-яку країну на вибір з тих, що брали участь.
Що з їжі сподобалося найбільше?
Не можу забути ізраїльський фінік! Його смак досі у мене в роті (сміється)! Також хумус – саме такий, як його приготувала наша учасниця з Ізраїлю. Я часто їм хумус, але цей був просто неймовірний! Ну а, загалом, по їжі мої фаворити з двох сезонів проєкту це Монголія, Болгарія та Ізраїль.
А що найбільше здивувало з їжі?
Ну, наприклад, азербайджанський хаш – це суп з передніх копит корови. Не розумію таку їжу.
Є стереотип, що повсякденна кухня – для жінок, а висока – для чоловіків. Як ставишся до цього?
Я думаю, це вигадали чоловіки щоб не готувати вдома! Або готувати лише на свята. Я думаю, що, в принципі, готування – це якесь внутрішнє покликання. Якщо воно у тебе є – незалежно від статі – це прекрасно і ти готуєш. Якщо ж ні і ти готуєш виключно щоб вгамувати голод – це просто рутина, яку всі повинні робити по черзі.
Кухні яких країн ти любиш найбільше і чому?
О, я взагалі люблю багато! Я часто подорожую, зараз на моєму рахунку майже 40 країн, і завжди в подорожах я стараюсь спробувати місцеві екзотичні страви. Причому, люблю вуличну їжу, вона часто буває смачнішою ресторанної. Нещодавно був у Франції – звісно на моєму столі були і равлики, і жаби. Торік у мене був невеликий тур по Азії – там були і змії, і жуки, і таргани.
Як їдять змій?
По-різному: і варять, тушать, і смажать. Мені дуже подобалися
невеликі такі змійки – їх у фритюр
