Катерина Турова:
-Час так швидко летить, мої мрії про акторську кар’єру набувають більш чітких і ясних обрисів і поступово здійснюються. Більшу частину часу я проводжу в Америці, але ніколи не забуваю слова моєї мами Олени Щекатурової про її маленькі побажання, спогади і добре серце!
Олена Щекатурова:
А починалося все просто: – З дитинства я не могла байдуже пройти повз бездомних тварин, але як і всі діти, на бажання притягнути котика або собачку додому, отримувала відмову, тому прогулянки у дворі перетворювалися на періодичні підгодовування.
Ставши дорослішою і почавши активно подорожувати, я дивувалася чистим європейським вулицям і гуманному рішенню питання з вуличними тваринами. Абсолютно випадково дізналася про притулок “Сіріус” і вирішила познайомитися з господинею Мезіновою Олександрою, яка виявилася мені близькою за духом.
Ось так непомітно 19 років триває наша дружба! А притулок виявився величезним містом з вулицями з вольєрів! Це пам’ятник нашій безвідповідальності і байдужості, тут через кожен метр повторюється доля головного героя з фільму «Білий Бім чорне вухо».
Рішення допомагати притулку прийшло само, я не ставлю собі нагадувань, не малюю графіків, виключно за бажанням і своїми можливостями (багато хто думає, що допомога полягає в моментальній, величезній допомозі відразу 2600 собакам і 300 котам, на жаль, такого не буває), іноді з друзями, сім’єю, часом сама, питаю, що потрібно, може корм, а може ліки або зарплату платити нічим!
І Катюша, виросла небайдужою людиною. Відчуття гордості за себе, коли ти вже дорослий і не потребуєш похвали або хорошої оцінки, неповторне і незвичайне. Фраза “день пройшов не даремно” тут не голослівна, усвідомлення, що ти комусь допоміг, зробив кращим день, а може і врятував, непередаване!
Фото: Лідія Тропман
