На великі екрани вийшло фентезі «Мавка. Справжній міф» — візуально приголомшлива стрічка, що відкриває автентичний бік українських легенд. Це повнометражний дебют режисерки Каті Царик, яка раніше створювала знакові кліпи та масштабні шоу. У центрі сюжету — історія Лук’яна та магічної Мавки з Темного озера, чиє кохання порушує закони обох світів.
Ми розпитали Катерину про те, як піти проти канонів сімейної анімації, чому папороть на спині актрис стала головним технічним челенджем та як це – знімати кіно в українських реаліях.
Чи страшно було заходити на цю територію з ігровим кіно?
Це не страх, це азарт. Ми не робимо екранізацію мультфільму. Ми вводимо всесвіт Мавки на новий рівень. «Мавка. Справжній міф» — це повернення до коріння. Леся Українка свого часу переосмислила міфологію, ми в анімації переосмислили Лесю, а тепер у кіно ми повертаємося до початків. Наша Мавка максимально наближена до міфологічної істоти. Це історія про «заборонене кохання» між людиною та містичною істотою. Якщо шукати референси — це скоріше буде схоже на “Сутінки”, через заборонене кохання людини та міфічної істоти.
У фольклорі Мавка — це доволі похмурий персонаж. Наскільки ви «згустили фарби» для глядача?
Ми йдемо за логікою міфу: мавки — це душі дівчат, що втопилися. Вони мешкають у Темному озері разом із русалками. І раз на чотири роки, у переступний рік, вони виходять на полювання. Спочатку ми думали, що вони полюватимуть лише на чоловіків-зрадників, але це було б гендерно незбалансовано (сміється). Тому наші героїні полюють на «брудні душі» — людей, які завдають шкоди іншим істотам. Це вже не дитячий контент, це кіно для аудиторії 12+, яка готова до драми та містики.
Візуальна фішка анімаційної Мавки — тату на щоках. Як ви адаптували цей образ для «живого» кіно?
Ми віддали данину міфології, але в художній формі. За легендами, у мавок не було шкіри на спині й було видно хребет. Це занадто натуралістично для кіно, тому ми вигадали алюзію: вздовж хребта у наших акторок іде шрамування у формі папороті. Це такий «відбиток», який русалки залишають під час ритуалу посвячення. Це індикатор емоційних станів. За допомогою графіки ми показуємо, як по цій папороті пробігають імпульси та проблиски, коли Мавка щось відчуває.
Чому в головних ролях — нові імена, а не медійні обличчя чи селебріті?
Ми свідомо не робили ставку на зірок. Ми хочемо бути трендсетерами та давати майданчик молодим. Багато хто з акторів — мої студенти, і для них це дебют. Наприклад, Іван Довженко (Лук’ян) — це акторська династія, син Слави Довженка, але в повному метрі він не вперше. Аріна Бочарова — неймовірна актриса львівського театру Леся Курбаса. У них дуже свіжі обличчя, до яких глядач ще не встиг звикнути в серіалах. Це створює відчуття реальності того, що відбувається.
Бюджет у мільйон доларів — це серйозний виклик. На що пішли основні ресурси?
Левова частка бюджету — це спецефекти та складні екстер’єри. Ми знімаємо в реальних локаціях: справжнє озеро з лататтям, справжній ліс. Велика частина роботи — це постпродакшн: сяйво папороті на спинах, магічні інструменти русалок, атмосфера потойбіччя. Ми з оператором Юрієм Королем прагнули ідеальної картинки, де кожна рослина підсвічена так, ніби вона справді магічна. Нам би хотілося побудувати озеро в павільйоні, але це роздуло б бюджет до неймовірних висот, тому ми ризикнули знімати на природі.
Знімати на природі під час війни — це окремий вид екстриму. Як ви адаптувалися?
Кіношнику ніколи не буває «добре» — ти або замерз у басейні на підводних зніманнях, або не виспався. Але можливість розповісти історію, яка повертає нас до основ ідентичності — це той драйв, який тримає тебе в професії 24/7. Знімати екстер’єри зараз, коли кожного тижня — масовані атаки, це виклик. Але ми адаптувалися настільки, що заради результату готові на все.
Ми обрали три основні локації в межах Києва, хоча з міркувань безпеки не варто називати їхні точні координати. Це озеро в одному місці, ліс, де ми стали табором біологів, в іншому, і гарний при лісовий готель. Багато змін провели в спеціальному басейні, оскільки сюжет вимагає складних підводних зніманнях для відтворення потойбіччя.
Працювати в екстер’єрі — це завжди боротьба: ми залежали від світла, погоди та безпекової ситуації. Але саме це дало нам ту ідеальну картинку, яку створив Юра Король. Справжнє озеро, вкрите лататтям і закрите деревами, має ту магію, яку не відтворить жодна декорація.
Ми ризикнули знімати на натурі, бо прагнули ідеальної картинки, де кожна рослина підсвічена так, ніби вона справді магічна.
Стрічка вийшла в прокат у березні. Це символізм чи конкретний розрахунок попиту на кіно в глядача?
Мавка — це весна, це пробудження і початок життя. Тому березень був нашою стратегічною точкою з самого початку. Але є і прагматичний бік: Європа нас чекала. Німеччина, Франція та Польща купили права на фільм ще до того, як ми зняли перший кадр.
Коли ми аналізували прокат мультфільму, побачили цікавий феномен: у тій же Німеччині в прокаті йшли паралельно дві версії — німецьку та українську для наших біженців — і обидві зібрали касу. Для європейського дистриб’ютора «Мавка» — це вже знак якості. Ми не просто продаємо кіно, ми експортуємо наш міфологічний код, який виявився зрозумілим світу.
Ми намагаємося задавати нові правила, ламати шаблони й іти попереду, а не слідувати за кимось. Для мене цей фільм дає можливість розповісти історію, яка повертає нас до основ власної ідентичності. Це той самий драйв, який тримає у професії 24/7: усвідомлення того, що культура не має вимикача, навіть у найскладніші часи.
Дивіться фільм «Мавка. Справжній міф» у всіх кінотеатрах країни з 1 березня.
