Повне ім’я: Ельза Луїза Марія Скіапареллі
Місце народження: Рим, Лаціо, Італія
Дата народження: 10 вересня 1890 року
Рід діяльності: дизайнер, модельєр
Сім’я: була одружена з Вільямом де Вендте де Керлоре (1914-1924 роки); дочка – Марія або Гого 1920 року народження
Дата смерті: 13 листопада 1973 рік (83 роки)
Зміст
Сім’я та дитинство
Ельза Скіапареллі народилася восени 1890 року, в досить заможній та освіченій родині. Прізвище Скіапареллі було досить відоме в аристократичних колах Італії. Батько дівчини був ученим і спеціалізувався на середньовіччі та середньовічних рукописах. Дядько – відомим єгиптологом, який виявив гробницю цариці Нефертіті. А брат Ельзи обрав астрономію.
Варто зазначити, що з дитинства Ельза була дуже активною, а її ідеї та вчинки завжди відрізнялися від ідей однолітків. Що дуже насторожувало батьків, адже іноді дочка завдавала чимало клопоту. Тому вони, побоюючись пустощів дівчинки, часто не дозволяли Ельзі виходити до гостей під час званих вечерь. Дівчинку це настільки ображало, що вона вирішила помститися: зібравши бліх у банку, Ельза принесла їх на одну з вечерь і випустила комах під столом, гості моментально почали чухатися і покидати будинок Скіапареллі один за одним. Звісно, батьки не оцінили чергового жарту і відправили дочку вчитися до релігійної школи із суворими правилами. Все б нічого, але в закладі годували просто огидно, і Ельза, яку виховували в достатку, весь час висловлювала невдоволення. Батьки не слухали скарг дівчинки, думаючи, що це просто спосіб повернутися додому. Не тут-то було. Для того щоб довести свою правоту, вирушаючи додому на канікули, Ельза привезла з собою невелику порцію супу і попросила подати його мамі. Їжа насправді виявилася жахливою, і батьки, нарешті, прислухалися до дочки.
Хоча деякі джерела стверджують, що на навчання при монастирі Ельзу Скіапареллі відправили не через домашні пустощі, а через її ранню творчість. У юнацтві дівчина писала вірші і навіть написала збірку під назвою «Аретуса», яка була натхнена культурою та релігією древніх народів. Бурхлива фантазія дівчини дуже стривожила батьків, що і стало причиною навчання в релігійному закладі. А повернулася дівчина додому, на думку деяких бібліографів, влаштувавши голодування.
Як би там не було, Ельза Скіапареллі провела деякий час у монастирі. І незабаром після повернення вийшла заміж.
Особисте життя
Для заможних сімей XIX століття було властиво вибирати дітям пару за статусом без їхнього відома. І батьки майбутньої дизайнерки також вирішили підібрати для двадцятидворічної дочки нареченого на свій розсуд – це був багатий росіянин. Природно, що характерна Ельза не поділяла планів сім’ї і тим більше не відчувала симпатії до потенційного чоловіка. Тому вирішила втекти до Лондона.
У Великобританії дівчина познайомилася з Вільямом (Вільгельмом) де Вендте де Керлоре, за якого і вийшла заміж. Її обранець читав лекції з теософії (простими словами – це релігійно-філософське містичне вчення) і був відомий як аферист. Але сумнівна слава не зупинила Ельзу – пара заявила про заручини через два дні після знайомства. Вони одружилися в 1914 році, незважаючи на протести з боку батьків нареченої.
Новоутворена сім’я була змушена часто переїжджати саме через безрозсудні вчинки чоловіка. Адже особистість де Керлоре привернула увагу Бюро розслідувань (сучасного ФБР). А в 1920 році у подружжя народилася дочка Марія, яку в сімейному колі називали Гого. Через рік де Керлоре покинув дружину, і Ельза Скіапареллі залишилася одна. Але вона не розгубилася і позбавила колишнього чоловіка батьківських прав при розлученні в 1924-му. На даний момент може здатися, що Ельза була дуже уважною матір’ю, але це було не зовсім так. Жінка мало часу приділяла дитині і присвячувала себе друзям, роботі та особистим інтересам.
Після відходу чоловіка, все ще перебуваючи в шлюбі, Ельза переїхала до Нью-Йорка за запрошенням близької подруги. І там дівчина зустріла нове кохання – оперного співака Маріо Лауренті. На жаль, відносини Ельзи та Маріо не тривали довго. Тому що в 1922 році музикант помер.
Дизайнерська кар’єра
Подруга, яка запросила її до Нью-Йорка, входила до творчої групи сюрреалістів. Тому Ельза часто спілкувалася з художниками цього напряму. І перейнявшись цим творчим напрямом, почала працювати з Габі Баффет-Пікабіа – тією самою подругою, а за сумісництвом власницею невеликого модного бутіка та колишньою дружиною художника Френсіса Пікабіа. Саме з Габі Пікабіа Скіапареллі вирушила до Парижа, де й закохалася в моду.
У Парижі Ельза Скіапареллі починає брати уроки у Поля Пуаре – відомого модельєра на початку XX століття і забутого нині. Під час навчання жінка робила колосальні успіхи, починаючи задумуватися про відкриття власного ательє чи бутіка. До цього кроку її підштовхнув випадок.
Одного разу, плануючи похід на захід, Ельза виявила, що їй нічого вдягти. Адже у жінок це часто буває? Недовго думаючи, вона звернулася до швачки вірменського походження з проханням зв’язати чорний светр з білим бантом – трикотажні кофти були дуже популярні серед модниць 20-х. Одягнувши светр, Ельза отримала багато компліментів і питань «де можна купити такий?». Дівчина, швидко зорієнтувавшись, запропонувала швачці співпрацю. Принтовані вироби швидко стали хітом, і вже в 1926 році Скіапареллі відкрила бутік, випустивши повноцінну колекцію. Спочатку у фірмовому магазині продавали тільки трикотажні речі, але вже через два роки Ельза розширила асортимент, додавши купальний та лижний одяг, сукні. А ще через чотири – з’явилися вечірні вбрання.
Внесок у індустрію
Безсумнівно, Ельза Скіапареллі була особистістю неординарною і сміливою. Тому ми склали невеликий список найголовніших творінь модельєрки, які міцно увійшли в історію fashion-індустрії.
Відкривши перший магазин одягу, Ельза вже здійснила певну революцію. Тим, що запропонувала купувати готові вироби. Раніше в дизайнерських бутіках можна було тільки замовити індивідуальне пошиття.
Багато хто бачив відомий парфум Жан-Поля Готьє у флаконі, що імітує вигини тіла. Ця ідея, насправді, належить героїні сьогоднішнього матеріалу! Перші парфуми Скіапареллі випустила у 1928 році, під назвою «S», якраз у схожій пляшечці. До речі, Ельза часто називала свої вироби на букву «С» як відмітний знак.
Колір, який обрала Ельза для оформлення упаковки парфуму теж не випадковий. Його свого часу назвали “шокуючий рожевий” (shocking pink) – він став своєрідною візитною карткою модельєрки. Оскільки вона часто використовувала цей відтінок у виробах. Ми вже неодноразово згадували, що Скіапареллі не слідувала усталеним правилам і вигадувала свої. Ось і тут. Коли всі жінки носили тільки ніжні, пастельні відтінки, а яскравий колір і зовсім був табуйований – Ельза пропонує світу повну протилежність. Дизайнерка настільки сильно любила шокуючий рожевий, що заповідала поховати її в шовковому костюмі-піжамі цього кольору. Природно, у піжамі від Schiaparelli.
Незабаром після відкриття бутіка Скіапареллі запустила у продаж жіночі штани. «Нічого незвичайного» – скажете ви. Але в 1930 році штани носили виключно чоловіки, і жінок, які хотіли зручності, могли б засудити за подібний наряд. Природно, доти, поки дизайнерка не вирішила схитрувати і не створила широкі штани, здалеку схожі на спідницю.
Ще одним нововведенням Скіапареллі, яке ми використовуємо й донині, є блискавка під колір тканини. Саме Ельза першою почала підбирати застібку в тон виробу, для того щоб приховати її.
Говорячи про одяг, не можна пройти повз легендарне плаття із зображенням омара. Наряд наочно демонструє розташування дизайнерки до сюрреалізму. Хоча ця сукня була не єдиною річчю в сюрреалістичному напрямку, вона стала однією з найвідоміших у кар’єрі Скіапареллі. Також у цій роботі добре читається вплив Сальвадора Далі, з яким Ельза дружила і неодноразово співпрацювала. Настільки часто, що колаборації художника і дизайнерки заслуговують на окремий матеріал.
У 50-ті, у складний повоєнний час, модний будинок Schiaparelli не зміг конкурувати з молодими та амбіційними брендами. І Ельза пішла на пенсію, випустивши у 1957 році книгу “Моє шокуюче життя”. І незабаром покинула цей світ. Безсумнівно, що Ельза Скіапареллі залишила значний слід в історії fashion-індустрії, і той факт, що дочка дизайнерки вирішила продовжити справу і через кілька десятиліть відродити модний будинок, безсумнівно тішить шанувальників.
Дивіться також: Історія Крістіана Діора
