10 листопада в ресторані «Прага» відома письменниця, автор бестселерів “Жити Життя” і “Гріх Прощення” Анна Богинська представила гостям свій новий роман «Код: Винагорода», що завершує трилогію.
Привітати Анну з цією подією прийшли шанувальники її творчості, серед яких виявилося чимало відомих людей зі сфери кіно, телебачення, літератури, театру, шоу-бізнесу…
Гостями вечора стали: Надія Матвєєва, Сніжана Єгорова, Тетяна Литвинова, Тарас Тополя, Alyosha, Влад Ситник, Влад Дарвін, Крістіна Марті, Лаура Марті, Міла Єрємєєва, Петер Залмаєв, Ксенія Бугрімова, Анна Добриднєва, Павло Костіцин, Ксенія Бугрімова, Дмитро Ступка і Полін Логунова, Марисі Горобець, Габрієлла Массанга, Юлія Барабанова, та інші.
Дивіться також: Louis Vuitton присвятив книгу-фотоальбом Україні
Вечір пройшов у затишній, довірчій і майже домашній атмосфері. Гості ласували вишуканими закусками від ресторану «Прага» та елітним шампанським, жваво спілкувалися, позували перед численними фотокамерами, давали інтерв’ю телеканалам… Офіційна частина – вітальне слово Анни Богинської – зайняла буквально кілька хвилин, після чого гостям показали оригінальне шоу – світлову анімацію.
Завершився вечір розрізанням величезного торта у вигляді книги та феєрверком.
Анна Богинська – письменниця-аналітик, радіоведуча, бізнес-аналітик. Автор нашумілих бестселерів «Жити життя» і «Гріх прощення» – романів, присвячених свободі від маніпуляції. На сьогоднішній день твори автора читають у 52 країнах світу, вони видані загальним тиражем понад 100 000 примірників. Книги Анни Богинської презентовано в США, і на даний момент перекладено на англійську мову.
Цитати з книги «Жити життя»:
«Вона злетіла з тисячного поверху своєї ранкової любові і вдарилася об асфальт реальності вже ввечері. Цей удар розірвав її на дрібні часточки, кожна з яких завдавала біль. Біль, у якій немає меж, яку неможливо передати, для якої немає слів. Цей емоційний удар розірвав її на частини, але залишив живою, щоб вона мучилася від цього болю і померла від нього».
«Вона продовжувала, не соромлячись, розглядати його, прикриваючись рукою від сліпучого сонячного світла. Легка небритість. Загальна неохайність. Таке враження, що він проспав після вечірки або не ночував удома. А, може, – і те, і інше? «Молодість і свобода – життя б’є ключем», – зі сміхом подумала Анна. Той час у чоловіків, коли вони не обтяжують себе обов’язками і думками про майбутнє. Одним словом, прожигають життя на повну. Відсутність манікюру – вона терпіти не могла чоловіків без манікюру, а тим більше, – лікарів. У ньому відчувалося легке замішання, що переростає в хвилювання. «Невпевненість? А може, сором’язливість? Не зрозуміло: я ж пацієнтка. Дивний високий брюнет без манікюру!», – винесла вона остаточний вердикт».
«Їй здавалося, що все, що вона пройшла в житті, було звивистим шляхом до цього ранку. Вона слухала його мирне дихання, чула запах його тіла, розглядала кожну клітинку його обличчя. Вона насолоджувалася його близькістю. Вона змирилася з тим, що любить його. Вона нескінченно могла дивитися на нього. Вона хотіла дивитися на нього нескінченно…»
Цитати з книги «Гріх прощення»:
«Агонія. Ломка, що викликає агонію. Ніби серце запалене і збільшилося в розмірах. Серце тисне на ребра, вони хрустять. Ти фізично відчуваєш гострий біль – без піку, без спаду. Вона однакова, рівнозначна, безперервна і породжує тягу до того, що викликає кайф. Ти наркоман, для якого доза – погляд. Очі кольору гіркого шоколаду. Ломка змушує шукати привід, розум кричить: «Не смій!» Ти начебто розтягнутий на дибі між логікою і тваринною тягою. Твої ребра хрустять, але не ламаються. Серце кровоточить, але як і раніше б’ється. Суглоби горять, але ти продовжуєш ходити. Ти дихаєш, але в цьому диханні немає життя. Ти готовий стати немислячою твариною, тільки щоб отримати дозу. І жадаєш хоча б хвилинного полегшення».
«Зараз вона хотіла йому вірити. Може, він змінився? Він варить борщ! Для неї. Може, це стіна досвіду в пікапі заважала йому відкритися? А за стіною той Матвій, якого вона бачила спочатку? Може, людям треба давати другий шанс, щоб допомогти їм стати кращими? Її тяга до нього як бетонна плита, вага якої позбавляє будь-якої можливості звільнитися. Людських зусиль недостатньо, щоб скинути її з себе».
Цитати з інтерв’ю:
«В першу чергу, я письменниця-аналітик. У мене не зовсім романи, а романи-тренінги. Це означає, що в художню історію вшито величезну кількість психологічних знань і мого життєвого досвіду. На мій погляд, це новий напрямок в літературі. Класичні романісти дають тільки лінію сюжету і залишають читачеві можливість додумати все, що він хоче. У моїх же романах сюжетна лінія дає відповіді на питання і пояснює. В результаті, читач отримує не тільки розповідь, а й знання, які змінюють долі, життя. Сьогодні, через чотири роки з моменту виходу першої книги трилогії, я вже можу про це заявляти».
«Простити маніпулятора – це прийняти устрій світу людини і відпустити його, щоб більше ніколи не впускати в своє життя. Не намагатися його змінити або вилікувати любов’ю, не давати шанси в сотий раз, не сподіватися, що він зміниться, а просто прийняти, що він такий і відпустити».
«Я однаково люблю і жінок, і чоловіків. Коли піднімала тему маніпуляцій, зрозуміла, що цей механізм однаково руйнівний і для тих, і для інших. Просто моя героїня – жінка, і читачок, відповідно, більше – 85%. Але все ж 15% – це чоловіки».
«Для мене тема маніпуляції давно досліджена, я проробила її до кінця. Я розумію, чому маніпулятор стає таким, і знаю, чому він ніколи не зміниться. Але для моїх читачів така інформація відкриття століття. Мені задають дуже багато питань саме з цієї теми».
«Світ справедливий. У відповідь на будь-яку маніпуляцію рано чи пізно ти отримаєш ще більш важку. Кожен маніпулятор, так чи інакше, буває покараний».
«В темі «Адреналінова псевдо любов. Адреналінова залежність» я за 30 хвилин розповідаю, як це працює. Адже дивно любити людину, що приносить тобі біль? Мишка плакала, але продовжувала їсти кактус. А знаєте, чому так відбувається? Тому що організм постійно трясе від адреналіново-ендорфінних викидів. Про це ніхто не говорить. Але тут справа не тільки в мисленні. Тут справа, в першу чергу, в цьому адреналіново-ендорфіновому коктейлі, який людина весь час споживає».
«Любов істинна, яка побудована і базується на повазі, довірі, турботі та сексуальному потязі, розвивається поступово. І спочатку вона схожа на дружбу. А з часом твої почуття стають все сильніше. А любові з першого погляду не існує. Є тільки адреналінова псевдо любов з першого погляду».
«Любов? Романтика? Є тільки біохімія!»
Фото: Лідія Тропман
