Повне ім’я: Крістіан Діор
Дата народження: 12 січня 1905 року
Місце народження: Гранвіль, Нормандія
Освіта: Інститут політичних досліджень (до 1945 року – Вільна школа політичних наук), Колеж Станіслава в Парижі
Рід діяльності: модельєр, художник по костюмах, засновник модного дому DIOR Нагороди та премії:
1955 — номінація на премію «Оскар» за найкращий дизайн костюмів у чорно-білому кіно – «Вокзал Терміні», режисер Вітторіо Де Сіка.
1967 — номінація на премію BAFTA за найкращий дизайн костюмів у кольоровому кіно – «Арабеска», режисер Стенлі Донен.
Дата смерті: 24 жовтня 1957 (52 роки)
Місце смерті: Монтекатіні-Терме, Тоскана, Італія
Дитинство та юність
Крістіан народився в 1905 році неподалік від Нормандії в Гранвілі, у Франції. І був другим з п’яти дітей у Моріса і Модільяні Діор. Сім’я майбутнього кутюр’є була заможною, батько займався виробництвом і продажем добрив. А мати займалася дітьми і витрачала гроші на своє задоволення. Через кілька років після народження Крістіана, сім’я переїхала в Париж. Де він і провів значну частину життя.
Хлопчик завжди цікавився творчістю і хотів пов’язати своє життя з мистецтвом. Настільки сильно, що іноді продавав свої ескізи просто на вулиці. Але отримавши домашню освіту, Крістіан почав готуватися до вступу в школу політичних наук. Адже батьки завжди хотіли бачити сина дипломатом. Очевидно, що творчого юнака не цікавило право і він часто прогулював уроки в музеях і галереях. Або ж навчався історії музики та живопису.
Батьки, побачивши незацікавленість свого сина у вибраній професії, вирішили його підтримати. І після закінчення школи, у 23 роки, батько допоміг Крістіану придбати невелику художню галерею. У якій Діор молодший з другом Жаном Бонжаком продавав картини відомих у той час художників. Хоча деякі джерела стверджують, що друзі самостійно, без чиєїсь допомоги, відкрили галерею.
У галереї Діор працював до початку Великої депресії в 1929 році – тоді Крістіан був змушений закрити свою справу. Адже в цей час почалася своєрідна чорна смуга для Діорів. Брат і мати Крістіана померли, батько зазнав невдачі з інвестиціями і розорився, а картини погано продавалися. Відчуваючи фінансові труднощі, Діор довго шукав прибуткову справу, яка приносила б таке задоволення, як робота в арт-галереї. Довго вчачись і експериментуючи, Крістіан прийшов до того, що почав створювати жіночі капелюшки. Попит на вироби був чималий, тому ці роботи помітив модельєр Роберт Піге і запросив Крістіана до себе. Там Діор працював до того часу, поки в 1940 році його не призвали в армію.
Заснування лейблу Christian Dior
Повернувшись зі служби в 1942 році, Крістіан Діор продовжує серйозно думати про кар’єру в модній індустрії. Тому він влаштовується в дім Люсьєна Лонга, де разом з П’єром Бальменом займав пост основного дизайнера. Також, у цей період Діор починає захоплюватися парфумерією. Настільки сильно, що в найближчому майбутньому випустить на честь рідної сестри аромат “Miss Dior” під власним лейблом.
На тлі знань у галузі мистецтва і багаторічної роботи в різних модних будинках у Крістіана сформувалося своє бачення моди, і жіночого стилю загалом. Тому заручившись підтримкою знайомого підприємця Марселя Буссака, в 1946 році Діор вирішив на відкриття свого дому. Якого чекав успіх з першої колекції. Адже в післявоєнний час конкуренція в модному світі була невеликою, а Dior зміг здивувати публіку, запропонувавши їй “щось новеньке”. А якщо говорити точніше, то новий стиль – New Look.
Речі від Dior любили знаменитості, і попит на вироби був величезний. Але засновник вважав, що в образі важлива цілісність, а New Look без правильної взуття та аксесуарів не New Look. Тому незабаром під лейблом почали виробляти рукавички, капелюшки, панчохи, краватки, хутряні вироби та взуття.
Природно, що творці кінофільмів не могли не помітити популярності молодого дизайнера. І Крістіана Діора почали запрошувати на посаду художника по костюмах. Найвідомішою роботою кутюр’є в цій сфері вважають костюми Марлен Дітріх у фільмі Альфреда Хічкока «Страх сцени». А найобговорюванішою стала одна з останніх робіт Діора для фільмів. Героїня картини «Маленька хатинка» Марка Робсона то й справа з’являється у відвертих нарядах, що вважалося дуже непристойним у пуританських 50-х.
Особисте життя
Крістіан Діор жодного разу не був одружений, а отже і спадкоємців не залишив. Справа в тому, що великий кутюр’є був відкритим геєм. Хоча сам він ніколи не коментував особисте життя, відомо, що першою любов’ю Діора був італієць Перротіно, який працював у дизайнера шофером. Розставання з ним привело Крістіана до глибокої депресії. Посилювали її і безрезультатні пошуки нового коханого – хлопці відкидали почуття дизайнера. Можливо, через те, що творець одягу особливо не наряджався і носив завжди непоказні костюми.
Деякий час ходили чутки про стосунки Діора з учнем П’єром Карденом, підтвердженням цього є тільки слова самого Кардена. Відповідно, чи були чутки обґрунтованими громадськість вже ніколи не дізнається.
Читайте також: Пам’яті П’єра Кардена: «Якби мої сукні були з бронзи, мене називали б скульптором»
У 1956 році, коли дизайнеру виповнилося 51 рік, він познайомився з двадцятип’ятирічним алжирцем Жаком Беніта. Молода модель полонив серце Діора настільки, що він переглянув своє ставлення до стилю – змінив імідж – і вирішив схуднути. Крістіан навіть з’являвся з Жаком на публіці, хоча раніше ніколи такого собі не дозволяв. Беніта у свою чергу також часто зізнавався кутюр’є в коханні, стверджуючи, що йому не варто хвилюватися про зовнішній вигляд. Але Діор був рішуче налаштований схуднути. І для цього вирушив в італійський санаторій в Тоскані, де помер від серцевого нападу у віці 52-х років.
Фільми про життя дизайнера
- «Мсьє Діор», реж. Шарлотта Вернеж (1994)
- «Крістіан Діор. Кутюр’є і його двійник / Крістіан Діор — Людина-легенда», реж. Філіпп Ланфранші (2005)
- «Діор і я», реж. Фредерік Ченг (2014)
- «Діор», реж. Домінік Адт (2016)
- «Діор, Франція», реж. Фредерік Міттеран (2016)