Молодий український дизайнер, стиліст і викладач в університетах дизайну. Він створює складні та дуже цікаві моделі, які не залишать байдужими. Його одяг вже приміряли Kazaky, Аліна Гросу, KAZKA, the HARDKISS, Анна Добриднєва та багато інших знаменитостей. Це все про Кирила Харитонцева – засновника бренду Kir Khartley.
Ми поговорили з Кирилом про роботу дизайнера, про натхнення, про заснування бренду і про те, яку роль в його кар’єрі зіграв телепроєкт «Подіум».
– Як ви прийшли до професії дизайнера? Був чи ключовий момент, коли ви зрозуміли «так, це моє!»?
Я, на відміну від багатьох людей, які довго знаходяться у процесі пошуку себе і самовизначення, вже з дитинства знав точно, з упевненістю, що хочу бути дизайнером одягу. Тоді це називали модельєром. І так як я виховувався жінками, у мене тільки мама, я їй ще в дитинстві пообіцяв, що стану класним дизайнером і куплю їй обов’язково пральну машину.
– А чи були в дитинстві відомі дизайнери, на яких вам хотілося рівнятися?
На жаль, у моєму дитинстві не було такого великого інформаційного простору. На той момент я знав єдиного дизайнера – це Зайцев (прим. В’ячеслав Зайцев – відомий радянський і російський модельєр). І сказати, що у мене був якийсь конкретний, якого я знав і любив, тоді не було. Але мене завжди захоплювали різні покази, які у медіа якось мигцем показували.
– З чого почався бренд?
Найперше, що було це, звісно, коли я пішов навчатися на дизайнера одягу. І поштовхом для мого першого показу, який відбувся на платформі Ukrainian Fashion Week, за який я не платив, бо виграв безкоштовну участь у конкурсі молодих дизайнерів. Це, власне кажучи, і було для мене таким офіційним поштовхом, щоб займатися брендом у масштабному ключі. Це було, не пам’ятаю, мабуть, у 2015 році.
– Як вплинув проєкт «Подіум» на розвиток Kir Khartley?
Я віддаю собі звіт, що ця історія не про продажі, а більше про народну впізнаваність. І, власне кажучи, вона у мене є. У мене було кілька цікавих проєктів у якості фідбеку після цього проєкту. Ну і, звісно, людям завжди приємно знати, що у них є близький контакт з людиною з медіа.
– В одному з інтерв’ю ви згадували, що проєкт допоміг вам більше розкритися. А саме розповісти про особисте, це так?
Так. Якщо говорити про те, який фідбек він мені приніс особистого характеру. Я така людина – я не люблю, не любив і не зовсім розумів, як ось так просто можна брати і розкриватися, відкривати якісь свої особисті проблеми, складнощі, життєвий досвід і особисту історію ось так всім. Не бачив у цьому жодного сенсу. А цей проєкт допоміг мені бути більш відкритим у цьому сенсі. Я зрозумів, що немає нічого такого в тому, що ти ділишся своєю життєвою історією. Можливо, для когось вона стане якимось основоположним поштовхом, щоб рухатися. І якщо хтось не знаходив у собі сміливості, враховуючи свої життєві обставини. Раптом моя історія у цьому допоможе.
– У чому філософія бренду? На яку аудиторію претендує Kir Khartley?
Так як все у нас йде з дитинства, у мене, в тому числі. І, звісно, мій бренд для тих жінок, які мене оточували з самого дитинства: для сильних, для вольових, для характерних. Для тих, хто може собі дозволити мати власну точку зору, відмінну від масової. Для кого унікальність дорожча за визнання суспільства. Для тих, хто не боїться ризикувати і кому важливо бути індивідуальною. Для сильних жінок, для жінок зі стрижнем.
– Що вас надихає?
Мене завжди надихають два аспекти, перший – це емоційний. Це те, що викликає емоцію, можливо, якісь соціальні думки, а можливо, енергетичні. Бо у мене завжди в емоційному підтексті є одна з рис жіночого характеру, поведінки і так далі. А якщо говорити про фізичний, про візуальний аспект, то це завжди різні історії. Але характер мого бренду – це завжди складність образу та багатофактурність.
– В Instagram ви згадували, що остання колекція «Шабаш» була створена у короткі терміни. Як вам вдається так швидко працювати?
Це, дійсно, так. В останній колекції є вироби, які можна сміливо назвати кутюрними. Тому що вони складаються практично на 80% ручної роботи. Тобто ці деталі, з яких потім збиралося ціле полотно, виготовлялися вручну. Дуже багато зроблено, тому що, якщо ви помітили, там є стилізація швів навиворіт. А зробити (одяг) навиворіт так, щоб це можна було носити на виворіт, обличчям, це велика-велика майстерність. Продумати все щоб функціонал був корисним.
На все про все, на колекцію пішло, якщо не помиляюся, до двох місяців. Півтора місяці, так.
– Який шлях зазвичай проходить від ідеї до готового виробу?
У мене завжди все з’являється пазликом. Тобто фрагменти того, що я хочу створити, якийсь елемент оздоблення або, можливо, декор, або елемент крою. І потім, з часом, це накопичується у мене в голові, я наслідую надихаючий візуал. І тоді збираю все до купи, розумію, що я хотів цим сказати і що у мене в голові інтуїтивно творилося. Виражаю це все в ескіз і, звісно ж, потім борозню простори текстильних магазинів, фурнітур і таке інше.
– А чи є табу у роботі над одягом? Можливо, це тканина, яку ви принципово не будете використовувати.
У мене, на щастя, немає. Напевно, через те, що я ще й стиліст, крім того, що дизайнер. Я вмію бути гнучким, і я розумію, що сьогоднішній час диктує одне дуже важливе правило – потрібно вміти бути гнучким у всьому. І у мене немає жодних таких прямих значущих табу, які я б не використовував у своїй роботі. У будь-якому випадку будь-який із засобів художньої виразності можна подати так, що це буде твоє і це буде смачно.
– Чи впливає загальний стиль бренду на ваш особистий, і стиль роботи з клієнтами?
На мій стиль – звісно, відгукується естетика мого бренду. Бо це те, чим живу, дихаю я. А стосовно клієнтів, у роботі стиліста – ні. Мені подобається, можливість зміщувати орієнтири і змінювати візуальну локацію, я не зациклений у рамках однієї естетики. Мені подобається, що у роботі стиліста я можу створити образ із якогось сатину з бантами, божевільними стразовими сережками, що категорично суперечить моїй основній естетиці бренду.
Я кайфую від того, що десь, у чомусь себе долаю.
– Кого із знаменитостей ви хотіли б одягти?
Напевно, ще зі студентства, Леді Гагу. Це той персонаж, якого я б хотів одягнути. Але хочу сказати, що у мене ніколи не було такого прям фанатизму по комусь, ніколи не страждав таким. Просто Леді Гага, можливо, запалила у моєму серці щось і стала цікавою для мене персонажем.
– Які у вас плани, можливо, мрії на майбутнє? У творчому плані.
Я б хотів просто масштабувати те, що у мене є сьогодні. Я жадібний до успіхів, до досягнень, мені завжди всього мало. І я просто хотів би щоб все що у мене є сьогодні зросло у 10 разів.
– Наостанок, кілька стильних порад для наших читачок? Як виглядати стильно щодня. Що ви порадите?
Щоб я порадив? Вміти бути гнучкою, реагувати на сучасне і вміти дивитися на себе збоку об’єктивно. Не придумуючи зайвого. Дуже важливо вміти оцінювати себе збоку так як є насправді.
Ми щиро дякуємо Кирилу за інтерв’ю, бажаємо масу натхнення та творчих перемог! І віримо, що ваші роботи ще не раз здивують публіку.
